Ще Давньоримський філософ Сенека стверджував, що вогонь є двох видів - земний і небесний. І в той час, як земний спалює все на своє м шляху, небесний вогонь сходить з висот і сідає зірками на щогли кораблів.
Вогонь Діоскурів, покровителів воїнів і мореплавцями, знайомий ще з часів римських легіонерів. Влаштовуючи нічліг, легіонери встромляли свої списи в землю навколо табору, як своєрідний паркан. Часто на списах, їх вістрях запалювалися сині вогники-пензлика. Це вважалося добрим знаком. Значить покровителі стежать і захищають воїнів.
Через тисячоліття на багатьох замках і підвищеннях встановлювалися списи. Якщо вогонь запалювався, це вважали передоднем грози. А так як вогонь вдень не видно, стражник підносив до вістря свою алебарду і якщо між ними з'являлися іскри, це було сигналом дзвонити дзвін, попереджаючи всіх про насування грози.
Такий вогонь може приймати різні форми. Він може бути як рівномірне світіння, або ж прийняти форму пензликів, або нагадувати земні смолоскипи, або розсипатися окремими мерехтливими вогниками.
Згодом звичайно «небесний вогонь» втратив ім'я язичницьких богів, і так як він з'являвся в основному на шпилях церков, його стали іменувати як вогонь Святих Миколи, Клавдії або ж вогонь святого Ельма.
Комментарии: