Український каноїст Юрій Чебан додав лондонське "золото" до бронзової нагороди 2008 року, заробленою в Пекіні. Як дісталася нагорода спортсменові на дистанції 200 метрів:
- Не знаю спортсмена, який би був упевнений в собі на все сто. У усіх бувають погане і хороше самопочуття, спади і пiкi. Завжди потрібно залишити крихітне місце для можливого програшу. Ця емоція корисна, щоб не виникло почуття безпечності, і щоб кров вирувала. Відчуття страху має бути присутнім, інакше не буде адреналіну рухатися вперед.
- Як почуваєте себе зараз?
- Якщо чесно - те дуже погано спав. Але уранці зібрався з думками, добре розім'явся і рішуче пішов на дистанцію без думок про нагороди і медалі. Взагалі маю звичку дивитися на всі боки, але на дистанції не відволікався з боків. Напевно, тому виклався більше ніж на сто відсотків.
- Стільки досвіду і раптом не спали?
- Природно, адже момент хвилювання є присутнім у усіх. Я подумки прокручую в голові дистанцію, як стартуватиму, як йти від інших. І у цей момент починає частішати пульс, спокій швидко йде від мене, і забирає з собою сон (посміхається).
- Після фінішу ви були з такою спокійною особою, ніби знали, що золото ваше…
- Це моя перша золота нагорода, тому я не знав, як поводитися, чесне слово.
- Яку тактику ви вибрали?
- Ніякий! На такій дистанції як 200 метрів треба бути запальничкою - натиснули і в секунду згорів. Із старту потрібно рвонути і піти від усіх якнайдалі.
Комментарии: