Виголошений тост на весіллі з обіцянкою віддати в подарунок молодятам
квартиру був кваліфікований Уральським міському судом як договір
дарування житла конкретній людині. Судова тяганина триває третій рік, і
завершення не передбачається. 10 тому бабуся подарувала онукові
4-кімнатну квартиру. 3 роки тому батько онука заклав квартиру в банк,
для отримання кредиту. Орієнтовно, в цей же час вирішив одружитися
близький родич батька, батько в пориві великодушності, виголошуючи тост ,
необачно пообіцяв нареченим квартиру. Але не закладену в банку, а іншу,
меншою площею. У 2006 році молодята получиил пропозицію тимчасово
пожити в квартирі бабусі, ті подумали, що на весіллі було подаренно саме
це житло. Пара погасила значну заборгованість по комунальним послугам,
змінила сантехнічне обладнання, провела косметичний ремонт. Через чотири
роки глава сімейства звернувся в уральський міський суд з позовом про
визнання договору дарування дійсним. Суд визнав договір таким, що
відбувся, не дивлячись на те, що єдиним доказом на цю користь була
відео-запис нещасливого весільного тосту. Природно, справжній власник
бабусиної квартири подав зустрічний позов про виселення. Апеляційна
колегія рішення першої судової інстанції визнала недійсним, зустрічний
позов задовольнила. Це було ще в 2012 році, але квартира продовжує бути
для близьких у минулому людей чинником, що руйнує всякі добрі відносини.
Комментарии: